В Україні діє програма тимчасової підтримки «Дитина не одна», спрямована на дітей, які через війну залишилися без належної батьківської опіки, але ще не мають офіційного статусу сироти. Ініціатива дозволяє сім’ям отримувати фінансову допомогу одразу після влаштування дитини, не очікуючи завершення всіх юридичних процедур. Про це повідомляє Мін’юст.
Раніше державні виплати призначали лише після формального підтвердження статусу сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Це часто ускладнювало можливість тимчасового догляду в сім’ях, адже не всі мали достатні ресурси для утримання дитини. Новий механізм покликаний усунути цю проблему та запобігти потраплянню дітей до інтернатів.
Право на допомогу має особа, у родині якої тимчасово проживає дитина без батьківського піклування, за умови, що вона перебуває на території України на постійній основі. Водночас підлітки віком від 14 до 18 років можуть самостійно подати заяву, якщо навчаються за денною або дуальною формою і мають окреме місце реєстрації.
Допомогу призначають у разі, якщо батьки дитини померли, зникли безвісти, перебувають у полоні, на тимчасово окупованих територіях або позбавлені свободи представниками держави-агресора. Також виплати можливі, якщо дитину тимчасово влаштовано до прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу.
Подати заяву можна до Пенсійного фонду України — особисто, через ЦНАП, органи місцевого самоврядування або поштою. До пакета документів додають свідоцтво про народження (за потреби), рішення служби у справах дітей про тимчасове влаштування, а також медичний висновок, якщо дитина має інвалідність.
Сума допомоги залежить від віку дитини та її стану здоров’я. Для дітей без інвалідності передбачено 2,5 прожиткового мінімуму: до 6 років — 7042,5 грн, від 6 до 18 років — 8780 грн. Для дітей з інвалідністю — 3,5 прожиткового мінімуму: до 6 років — 9859,5 грн, від 6 до 18 років — 12 292 грн.
Виплати нараховують із першого дня місяця подання заяви. Вони діють протягом періоду тимчасового перебування дитини в сім’ї, але не довше шести місяців.
Кошти належать самій дитині та мають використовуватися виключно для її потреб — на харчування, розвиток і догляд. Контроль за витратами здійснюють служби у справах дітей разом із органами соціального захисту.
