Київська мисткиня Леся Бабляк представила проєкт, у якому особистий досвід війни трансформується в художню мову, сповнену символів, емоцій і внутрішніх пошуків. Виставка під назвою «Жити життя» стала не лише творчою подією, а й глибоким рефлексивним висловлюванням про те, як у складних умовах співіснують біль, надія та прагнення до краси.
Експозицію презентували в Музеї української діаспори. За словами авторки, цей проєкт відображає її внутрішні зміни, які відбулися протягом років повномасштабної війни. Для багатьох українців ці роботи резонують із власними переживаннями — від початкового шоку до прийняття нової реальності, де кожна мить набуває особливої цінності.
Художниця зізнається, що протягом кількох років переживала широкий спектр емоцій, які поступово знаходили вихід у творчості. Вона прагне осмислити власну трансформацію та відповісти на запитання, ким стала сьогодні порівняно з минулим.
Виставка об’єднує дві серії робіт. Перша — це своєрідна візуальна хроніка війни з циклу «Жовто-синій альбом», створеного у перші роки вторгнення. До нього увійшло понад 200 робіт, у яких зафіксовано знакові події — евакуації, руйнування, сцени, що облетіли світ. Частина цих образів має глибоко особистий характер: родина мисткині також пережила евакуацію з Бучанського району під звуки обстрілів.
Саме тоді жовто-сині кольори стали для неї своєрідною терапією та основою творчої мови. Через них вона передавала напругу, страх і внутрішній біль. Згодом у роботах почали з’являтися релігійні мотиви, що частково пояснюється її освітою у сфері сакрального мистецтва.
Втім, з часом художниця відчула емоційне виснаження від постійного занурення у тему війни. Новий етап почався несподівано — з подарованого букета квітів. Так виникла серія, присвячена флористичним образам, де кожна рослина — від ніжних нарцисів до диких будяків — стала центральним елементом композиції. Цей період творчості був наповнений світлом, кольором і певним внутрішнім спокоєм.
Проте війна знову нагадала про себе. Після одного з масованих обстрілів Києва художниця доповнила вже готові квіткові полотна білими силуетами людей. Ці фігури символізують крихкість життя і водночас — прагнення вижити. Саме з цього моменту народився новий цикл, де поєднуються ніжні відтінки, футуристичні образи та реалії війни.
У найсвіжіших роботах переплітаються різні сенси: особисті переживання, надія на відновлення, образи дронів у небі, сцени кохання та пам’ять про тих, хто загинув. Це своєрідний діалог між життям і смертю, світлом і темрявою.
Виставка «Жити життя» триватиме в Музеї української діаспори з 5 березня до 5 квітня 2026 року. Щонеділі відвідувачі зможуть особисто поспілкуватися з авторкою під час екскурсій. Вартість квитка становить 160 гривень, пільговий — 80 гривень. Адреса музею: Київ, вул. Князів Острозьких, 40Б.
