Україна-Польща: прихована загроза

363

Українська UK English EN Deutsch DE Français FR Беларуская мова BE Nederlands NL Русский RU
+++ в карму за репост

Україна-Польща: прихована загроза

Нині Польща переживає значний економічний, соціальний і політичний підйом й починає серйозно претендувати на роль регіонального лідера і навіть разом з Німеччиною і Францією на вплив всередині Європейського Союзу.

Попри все інше, неминуче тягне за собою розповсюдження неформальних впливів Польщі всередині сусідніх країн в т. ч. і в Україні. Дуже добре, що зараз стосунки між нашими країнами позитивні, але слід пам’ятати принцип, висловлений колись лордом Пальмерстоном, за якими діють більшість країн: «Англія не має вічних союзників і постійних ворогів — вічні і постійні її інтереси».

Українські ветерани: як не стати агентом Кремля

Відтак, захищаючи свої інтереси, Польща намагається посилювати свій вплив на Україну. Це не погано і не гарно. Це об’єктивна реальність. Одним із важелів впливу стають численні українські громадяни польського походження. У Польщі снують безліч державних і не державних громадських, культурних, спортивних, релігійних, благодійних та інших організацій, які надають різноманітну допомогу «українським полякам». Чи це погано? Ні: громадяни мають право на вивчення мови та історії своїх предків, на культурний зв’язок з прабатьківщиною.

Але тут виникають проблеми для українських інтересів. Навіть не стільки в тому, що по «карті поляка» відбувається витік до Польщі кваліфікованих робітників та інтелектуалів – це об’єктивний процес, притаманний світові ХХІ століття й викликаний суто економічними мотивами. Небезпека в іншому.

Небезпека в радикалізації ставлення деяких українців польського походження на певні дуже чутливі питання. Зрештою на відміну від України, Польща країна переважно католицька. У Польщі існують діаметрально протилежні погляди на низку історичних подій. На жаль, та ж таки трагедія на Волині 1943 року у Польщі все ще розглядається через призму старих концепцій, виведених ще комуністичними істориками часів Войцеха Ярузельського.

І це тягне за собою проблеми. Відомі навіть випадки тиску на українську владу стосовно вшанування українських героїв через польські громадсько-культурні організації в Україні. А це уже об’єктивно втручання у внутрішні справи суверенної держави.

Дружба є відповідальним вчинком

Не секрет, що в Польщі існують радикальні рухи, які мають своєрідне ставлення до України й українців, вважаючи частину української території «Малопольщею» або «Східними кресами». Поки що польська влада їх нейтралізує попри спроби інших держав використати задля дестабілізації польсько-українських стосунків. Але… Але згадуємо вислів лорда Пальмерстона.

Так, небезпека радикалізації настроїв українців польського походження поки є невеликою. Але ми не можемо її не враховувати. Бо маємо небезпеку отримати щось на кшталт угорського сепаратизму. Але на Закарпатті Берегівський район примикає до угорського кордону. Тут може виникнути подібний анклав у самому серці Правобережної України.
Як один з кількох прикладів можна навести існування у 20-30 роках ХХ ст. зараз мало кому відомого польського етнічного Мархлевського автономного округу з центром у селищі Довбиш який включав у себе окремі території нинішніх Баранівського, Новоград-Волинського та Пулинського районів Житомирщини. Після його ліквідації у 1935 році значна частина поляків були репресовані, але й на сьогодні переважна більшість мешканців низки сіл та селищ становлять етнічні поляки.

Число звіра із «русского міра»

Це за певних умов може створити небезпечний прецедент для діяльності радикальних польських організацій, вбити клин в польсько-українські стосунки й негативно вплинути на евроінтеграційні прагнення України. Сумний приклад непростих стосунків з Угорщиною, які спричиняють чималі зовнішньополітичні проблеми у нас на очах.
Тож, забезпечуючи права і свободи громадян, Україна має дбати й про власні інтереси. Беручи приклад з Польщі.

Павло Правий




:
23 queries in 1,097 seconds.