28 панфілівців – це брехня совдепівських пропагандистів

831

Українська Українська Русский Русский
+++ в karmus для репосту
  • 1
    Поділитися

28 панфілівців – це брехня совдепівських пропагандистів

Газета «Червона зірка» 22 січня 1942 року, нарис завідувача Літвідділу Олександра Кривицького «Про 28 загиблих героїв»:
«Понад п'ятдесят ворожих танків рушили на рубежі, які займали двадцять дев'ять радянських гвардійців з дивізії імені Панфілова. Смалодушився лише один із двадцяти дев'яти… лише один підняв руки вгору… кілька гвардійців одночасно, не змовляючись, без команди, вистрілили у труса та зрадника…
Бій тривав понад чотири години. Вже чотирнадцять танків застигли на полі бою. Вже вбито сержанта Добробабіна, вбито боєць Шемякін... Мертві Конкін, Шадрін, Тимофєєв і Трохимів... Запаленими очима Клочков глянув на товаришів. «Тридцять танків, друзі, - сказав він бійцям, - доведеться всім нам померти, мабуть. Велика Росія, а відступати нема куди. Позаду Москва…». Прямо під дуло ворожого кулемета йде, схрестивши на грудях руки, Кожабергенов і падає мертво... Склали свої голови всі двадцять вісім».

Втім загинули герої, але німецькі орди розбили і врятували Москву. Сльози розчулення. Незабудимо ніпрастимо!

Охуенна історія, але правда Данило Кожабергенов був зв'язковим політруком Василем Клочковим і на ранок знаменитого бою був відправлений з донесенням до Дубосекова, де і потрапив у полон. Після війни до пенсії Данило Кожабергенов працював кочегаром і решту життя прожив в Алма-Аті, де й помер у 1976 році.

США звинуватили Москву в фальсифікації історії Другої світової

А вбитий сержант Добробабін у 1947 році отримав 15 років таборів за «зраду Батьківщині», адже в ті дні він здався в полон, а після полону пішов служити поліцаєм у німців.

Загиблий Іван Шадрін теж здався в полон, де був до 1945 року, а ще два роки — у радянському фільтраційному таборі для колишніх в'язнів концтаборів.

Солдата Івана Натарова, якого, згідно з твердженнями журналістів «Червоної зірки», на смертному одрі розповів про скоєний подвиг, було вбито 14 листопада — за два дні до передбачуваного бою.

Вбиті Ларіон Васильєв, Григорій Шемякін та Дмитро Тимофєєв охуїли від таких новин, але їм швидко компенсували трагічну новину про їхню передчасну кончину видачею зірок Героїв Радянського Союзу.

Звичайно, ні в радянських архівах, ні в скурпульозних і педантичних німців немає жодної згадки про цю велику битву, а тим більше про значні втрати танків і живої сили.

Більше того, ще 1948 року військова прокуратура розслідувала саме ці події в рамках справи Івана Добробабіна, якому світило 25 років таборів, але він бив п'ятою в груди, заявляючи, що він особисто врятував Москву від німців.

Як СРСР почав Другу світову війну

Зокрема, у матеріалах того розслідування містяться свідчення колишнього командира 1075-го стрілецького полку Іллі Капрова:

«Жодного бою 28 панфілівців з німецькими танками біля роз'їзду Дубосеково 16 листопада 1941 року не було — це суцільна вигадка. Цього дня біля роз'їзду Дубосеково у складі 2-го батальйону з німецькими танками билася 4-а рота, і справді билася геройською. Із роти загинуло понад 100 людей, а не 28, як про це писали у газетах. Ніхто з кореспондентів до мене не звертався у цей період; нікому ніколи не говорив про бій 28 панфілівців, та й не міг говорити, бо такого бою не було».

Втім зрозуміло: билися героїчно, з роти загинуло більше 100 чоловік У тому ж розслідуванні Капров уточнює: чотири рота була укомплектована повністю (4-120 чоловік - навіть тут немає точної цифри!). У живих після бою залишилося 140-20 осіб (про поранених взагалі жодних цифр немає). Робіть висновки самі, що означають слова, билися героїчно – потрапили під повний забій, розкотені німецькими танками.

У документах того ж розслідування чорним по білому було написано:
«Матеріалами розслідування встановлено, що подвиг 28 гвардійців-панфілівців, освітлений у пресі, є вигадкою кореспондента Коротєєва, редактора «Червоної зірки» Ортенберга та особливо літературного секретаря газети Кривицького. Цей вигадка був повторений у творах письменників Тихонова, Ставського, Бека, Кузнєцова, Липко, Свєтлова та інших і широко популяризувався серед населення Радянського Союзу».

Захоплююча доповідь головного військового прокурора М. Афанасьєва «Про 28 панфілівців» від 10 травня 1948 року тут: //statearchive.ru/607

Російський академік: Рим збудували росіяни за наказом І. Грозного

Сам автор міфу Олександр Кривицький пізніше зізнається: «у частині ж відчуттів та дій 28 героїв — це мій літературний домисел. Я ні з ким із поранених або живих гвардійців не розмовляв. З місцевого населення я говорив лише з хлопчиком років 14–15, який показав могилу, де похований Клочков».

Начебто давно всім зрозуміло, що це цілком вигадана історія. Від початку до кінця. Абсолютно.

Начебто по-людськи потрібно було просто жахнутися жахливих втрат і оголосити цей день Днем Скорботи та Пам'яті, але це у людей. А ось у ебанутих кацапів влаштовують карнавал та шапіто на кістках і таким чином смачно плюють на могили загиблих предків.

І ось у наш час, знаючи, що це 28 панфіловців - це повна профанація і піздіж, ці муфлони на скотарському серйозно продовжують бігати з бубнами і камлати про те, як Месники, Халк, СуперМен, Людина Павук, Тор, Бетмен і Танос врятували Москву від німецької орди.

Документи з архівів здеся

З блогу ЖЖ Толик з приладом


Допомога антимосковському українському сайту (за бажанням)
реквізити: карта “ПриватБанк” № 4149 6293 3005 9817 - Карта “Монобанк“ № 4441 1144 2246 2422





:
22 запитів за 1,344 секунд.