Холодноярські отамани – Чорний Ворон

1704
  • 14
    Поделились

Холодноярські отамани - Чорний ВоронХолодноярські отамани – ким були ці люди, які й сьогодні надихають нас, сучасних воїнів на боротьбу за волю України?

Розпочинаємо цикл статей, присвячених героям Холодного Яру, почесне ім’я якого обрала собі 93 бригада, яка з перших днів війни на Донбасі нищить окупантів і нині захищає Україну під час Операція об’єднаних сил / Joint Forces Operation.

Чорний Ворон – гідне ім’я до отамана повстанців та народних месників.

Історії відомо не менше п’яти отаманів Чорних воронів. Це герой книги Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон» Іван Якович Чорноусенко (у більшовицьких документах часто фігурує як Чорновус, Черноусов) з Черкащини, Чорний Ворон з Піщаного Броду (Кіровоградщина), Чорні Ворони із Жовтих Вод і Криворіжжя (Січеславщина) та Чорний Ворон з Поділля.

Тож перший герой – отаман Чорний Ворон з Черкащини.

Дата народження Івана Яковича достеменно не відома. Знаємо лиш, що майбутній керівник Другої округи Холодноярської організації народився поблизу селища Товмач Шполянського району Черкаської області.

Активні військові дії проти більшовицьких окупантів Чорний Ворон із-під Товмача розпочав вже на початку 20-х років ХХ століття.

У 1921 році загін отамана налічував 150 піших і 25 кінних козаків, добре озброєних і при одному кулеметі.

На чолі своїх козаків отаман нищив червоних у Звенигородському, Черкаському та Чигиринському повітах, зокрема на території Холодного Яру, в лісі Чута, Лебединському і Шполянському лісах, у районі Товмача, Водяного, Шестаківки, Млієва, неподалік Білозір’я, Мокрої Калигірки і Златополя, біля станції Сердюківки, Виноградського монастиря, міст Городища, Сміли, Черкас, Єлисаветграда та Знам’янки. Загалом загін Чорноусенка став справжньою пошестю для червоних окупантів, винищуючи їх під гаслом «Бий комуністів і кацапів».

Зараз відбувається двадцять друга за рахунком російсько-українська війна

У 1921 році Іван Чорноусенко на якийсь час став комендантом Лебедина, як такий, що прийшов до радянської влади по амністії, а пізніше разом із усім комендантським загоном знову пішов у ліс. Чорний Ворон гірко розчарував більшовиків — вони йому повірили, а він знову в ліс. Як вовк.

Не дивно, що це не на жарт розлютило більшовиків і в «Доповіді таємно-інформаційного відділу при РНК УРСР №154» від 23 серпня 1921 року: «Черный Ворон — непримиримо хитрый и тупой враг. Вот его письмо в штаб, присланное с его представителем (приводим с сохранением стиля): а посему я, Иван Якович Черный Ворон — Черноусов пологаю осветить с положением задач оружия моего отряда тов. Дейкусу и Маскамблитину, что как они ознакомлены с моей личной совестью и моим положением. ЧИКУ (мається на увазі ЧК) в дальнейшем уполномочиваю их работать совместно на благоустройство соввласти и прекращения братской и другой крови.
Будучи уже амнистированным, он, по донесениям агентуры, тайно продолжает убивать других амнистированных, выдавая это за деяния Советской власти, изменяющие своим обещаниям (…)
[Амнистированные атаманы] ведут осторожную агитацию против Советской власти (Черный Ворон)».

То ж, як бачимо, Чорний Ворон примудрявся виплутатись з найтяжчої ситуації. Не могли перехитрувати його навіть, неабиякі здібні в цьому, чекісти. Та і «магія» комуністичних ідей на нього не діяла.

У 1922 році «Лебединський полк» Чорного Ворона входив до складу Холодноярської організації. На той час вона мала ще полки Мефодія Голика-Залізняка та Дениса Гупала. Мав свій загін і тогочасний Головний отаман Холодного Яру Ларіон Загородній.

Ось кілька більшовицьких зведень про діяльність Чорного Ворона. Кременчуцький штаб Частини особливого призначення (радянська абревіатура ЧОН) інформував начальника штабу ЧОН України і Криму: «Банда под руководством «Черного Ворона». 100 штыков, 30 сабель. Месторасположение: Виноградский монастырь, Млеев, Городище, Белозерье, Смела Черкасского уезда. Банда Черного Ворона 11 июня [1922 г.] сделала налет на торфяные разработки у Ивановской гребли, что в 7 верстах северо-западнее Смелы, и ограбила склады. Полномочный представитель начштаба Глазунов, полномочный представитель начопер. Семенов. Верно: делопроизводитель Дьяконов».

Глазунов, Семенов, Дьяконов — от такою була червона влада!

«Обьеденная банда Черного Ворона и Кубанца, оперировавшая до истекшего периода в Лебединском и Шполянском лесах, за истекший период на территории Чигиринского уезда не появлялась. С приходом в Лебединский район 102 батальона войск ГПУ, банда Черного Ворона перебралась в Звенигородский уезд в район села Толмач, где 26 июня между селами Толмач и Водяное имела бой с означенным батальоном, в результате которого батальон потерял 3 лошадей убитыми, тачанку, пулемет, кроме того, убито два красноармейца, первый — помощник комиссара, второй — разведчик, и ранен командир батальона. По сведеньям Водянского волисполкома, бандиты с места боя увезли 4 подводы убитых и в с. Водяное скрывалось до 15 раненых, сам Черный Ворон тяжело ранен. Меры к изъятию бандитов приняты 102 батальоном. Батальоном у бандитов захвачено 16 лошадей. Бой продолжался четыре часа. Количество бандитов доходило до 100 человек, из них 30 сабель, так как к моменту боя в банду Черного Ворона влились две неизвестных банды Звенигородского уезда».

Життя Московитів: жахлива правда історії, яку ховають

А ось уривок з оперативного зведення штабу 25-ї дивізій від 22 липня 1922 року: «… Чигиринский уездучасток по данным уездуполномоченого ГПУ, бандой предположительно Черного Ворона численностью до 20 конных 20 июля произведен налет на управление раймилиции. Банда, захватив с собой начмилиции и 5 милиционеров скрылась в неустановленном направлении…»

Ось іще свідчення:
«По агентурным сведениям, банда Черного Ворона отказалась сдаться (…). Бандиты хорошо вооружены. При банде есть три петлюровских представителя».

«В Кременчугской губернии привлекает внимание вновь организовавшаяся банда Черного Ворона, действовавшая ранее мелкими отрядами, теперь соединившаяся в группу около 85 человек численностью в окрестностях Чигирина, Черкасс и в знаменитых Холодноярских и Чутовских лесах».

«Златопольський район. Оперирует банда Черного Ворона, численностью около 45 человек, которая часто переходит в Звенигородский уезд».

«…Банда Черного Ворона, численностью 30 сабель, и Завгороднего (мається наувазі Загородній), 15 сабель. Последнее время обе банды действуют вместе. Банда Черного Ворона пополняется и ведет активную борьбу. 12 августа 1922 г. бандой Черного Ворона были разбросаны прокламации с призывом «Бей коммунистов и кацапов». Объединенная банда Черного Ворона и Завгороднего имеет задание ворваться в Каменку (информация губтройки). 13 августа в г. Каменка был раскрыт заговор петлюровской окраски. Арестовано около 40 человек, из них уже расстреляно губтройкой 6 человек. Заговор имеет далеко свои разветления. С каждым днем губтройкой раскрывается и находится все больше агентов Завгороднего и Чер­ ного Ворона. В план заговора входило убивать ответственных работников…».

Звичайно, “отвєтствєнниє работнікі” мали протилежні плани — ліквідувати українське підпілля та партизанські загони в Холодному Яру, Чорному лісі та інших краях. ГПУ інспірувало створення так званої Чорноморської повстанської групи на чолі з колишніми петлюрівцями, а тепер секретними агентами Петром Трохименком-Гамалією і Юхимом Терещенком (Завірюхою-Степним). Вони мали увійти в довіру до партизанів, здобути авторитет і максимум інформації про підпілля: з’ясувати місця дислокації загонів, їхній особовий склад, настрої, та спробувати об’єднати їх під своїм керівництвом — щоб одразу всіх ліквідувати.

18 серпня 1922 року провокатор Завірюха поїхав до Чорного лісу на домовлену зустріч з отаманами. “В 4 год. дня на просіці з’явилась кавалерія, близько 45 вершників, серед них Степний впізнав отамана Гупала… — писав сексот, — Гупало представив Степному отаманів Загороднього та Залізняка. Останні запросили Степного йти до лісу, в табір, де лежав хворий отаман Чорний Ворон. По дорозі до них приєдналась ще кавалерія, чоловік 30 з двома кулеметами. У лісі зустріли загін піхоти у 80 чоловік, озброєний трьома кулеметами «Максим»… Проходячи через густі кущі, Степний побачив, що там лежить людина з довгою широкою чорною бородою, довгим волоссям, біля нього гвинтівка, наган і глечик з молоком. Степний підійшов до нього і привітався. Чоловік поцілував його і сказав: «Чорний Ворон».

Загородній наказав усім козакам відійти убік і запросив сотенних. Зібралося чоловік одинадцять. Степний розповів їм про роботу штабу Чорноморської групи, закликав отаманів до міцного об’єднання. Дав у руки накази, шифр, на що Чорний Ворон відповів: «Накази штабу групи виконувати буду, але ніяких перегрупувань в інші райони робити не збираюсь і ні на які з’їзди не поїду, працювати буду в районі Знам’янка – Білозір’я – Товмач – Шестаківка – Холодний Яр – Єлисаветград. Тут я, як і Залізняк, Загородній і Гупало, здобули авторитет у населення, а тому я працювати буду тільки в цьому районі…».

Перелік зрад росії по відношенню до України

Коли Степний запитав отаманів, скільки вони можуть виставити шабель під час повстання і тепер, Загородній відповів, що на цей час не знає, а під час повстання разом з Вороном, Залізняком і Гупалом «зможе вивести близько тисячі людей. Крім того, Загородній вказував, що у нього є два загони, які оперують у Чигиринському повіті… Очолюють ці загони Приймак із Матвіївки та Мороз…».

Ось як змалював сексот Завірюха (Степний) Чорного Ворона і його начальника штабу: «Чорний Ворон — високого зросту, чорна довга борода, довге волосся до плечей, очі чорні, вираз обличчя суворий, серйозний, політично грамотний, син селянина, одягнений у захисне, пише вірші та українські пісні, називає себе поетом.

Зрадник Завірюха підбадьорював партизанів, казав, що скоро почнеться широке повстання проти совєтської влади, дату якого невдовзі визначать самі отамани на спільній нараді. На неї він і запрошував…

Інтуїція не підвела Чорного Ворона. Хоч і наполегливо запрошували його до Звенигородки на нараду, організовану чекістами, він залишився у своєму районі. А от Загородній довірився провокаторам. І підвів під дурного хату не тільки себе, а й друзів — 29 вересня 1922 року Загородній, Голик-Залізняк і Денис Гупало та їхні козаки Компанієць, Ткаченко і Добровольський потрапили у більшовицький капкан.

Після цих трагічних подій, керівником Другої округи Холодноярської організації (ніким не обраним) став, де факто, Чорний Ворон. Першою округою керував Герасим Орел-Нестеренко, який також не поїхав на чекістський «з’їзд».

А 29 жовтня біля села Москаленки, що за 25 верст від Сміли, відбувся бій об’єднаного загону міліції і самоохорони села Ротмістрівки з «бандою Чорного Ворона чисельністю 6 чоловік» — так зазначено у оперативному зведенні Кременчуцького штабу ЧОН за 8 листопада 1922 року.

У бою, стверджували червоні, було вбито Чорного Ворона та ще одного партизана. Закінчується зведення так: «Труп Черного Ворона опознан местным населением и амнистированными бандитами и в Черкассах сфотографирован».

Чи так було, чи місцеві люди, бажаючи вивести Чорного Ворона з-під ударів каральних загонів, “опізнали тіло”, мовляв, отамана вбито, за­бирайтеся, хлопці, кудись в інші краї – там ганяйте лісами.

Є й версія загибелі отамана в селі Макіївці Матусівської волості. Сталося це ніби в останні дні спекотного серпня 1921 року. Хтось із сільських активістів чи сексотів повідомив ЧОН, що стояв у Ташлику, що в Макіївці, в Новохатькові, перебувають отамани Зінько та Чорний Ворон.
Коли отамани побачили, що хату оточено, почали відстрілюватися. Під час бою було вбито господиню — Явдоху Пархомівну та її сина Трохима…

Очевидці запам’ятали, що Чорний Ворон «відстрілювався з обох рук». Вони й розповідали, що після бою Чорний Ворон сидів під копицею сіна. «Одні стверджували, що був мертвий, інші — що живий, тільки тяжко поранений у груди чи живіт. Коли клали на підводу, довелося кілька разів перетягувати, бо ж або ноги тяглися за возом, або звисала голова. При цьому отаман ніби глухо стогнав (…). Куди повезли Чорного Ворона, в селі ніхто не знає».

Людям со слабой психикой даже не открывать. Из жизни упырей (18+)

Якого року вбили отамана, не відомо, може, й не вдалося окупантам заподіяти йому смерть. Так чи інакше, але в «Доповіді про політичний стан Черкаського округу за 1926 рік» зазначено, що загін Чорного Ворона ліквідовано 6 червня 1925 року. Показово, що в цій доповіді хвалькуваті москалі нічого не пишуть про долю отамана.

Тож цілком можливо, що невловимий отаман Чорний Ворон із-під Товмача всеж обдурив і смерть, і більшовиків.

Джерело: “Чорний Ворон. П’ять біографій” — автор: Роман Коваль

#93ОМБр #Холодний_Яр #Чорний_Ворон #особистості #герої#борці_за_волю_України #Воля_Украйни_або_Смерть


P.S. При чем там еще интересна история этой провокации сексотов трохименко и терещенко. Упомянутый Нестеренко, который им не поверил и не пошел в ловушку, был не просто одним из повстанцев. Он имел статус – был последним отаманом Холодного яра избранном на общем съезде и как заместитель Гулого-Гуленко – полномочным представителем УНР. То есть официальным лидером. Внедренные провокаторы вели агитацию среди повстанцев и отаманов с целью вырвать тех из-под авторитета Нестеренко и увести за собой. Соблазняли темой восстания против соввласти. Для этого только нужно собраться в одном месте – чтоб типа определить дату восстания (чекисты организовывают восстание сами против себя). И вот эти прості сільські дядки повелись на эту туфту и фактически на короткий срок перестали подчиняться официальному лидеру (Нестеренко) – поехали на означенный съезд. Там ?? их и сцапали.
Мораль: красивые и привлекательные сказочки часто придумывает враг чтобы подвести тебя под монастырь, а строгое единоначалие на войне фактически равно выживанию.

Джон Смит


Допомога сайту

Приват – 4149605466065448
Приват$ – 5168742712978968

Зробити переказ на ПриватБанк можна за посиланням ТУТ


Лазерный клей. Починит, склеит и соединит любые поверхности за 5 секунд!

ПОДЕЛИТЬСЯ

:
Загрузка...
93 queries in 1,352 seconds.