Діти які не можуть сказати дякую

485
  • 145
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  • 25
  • 1
  •  
  •  
    171
    Поделились

Діти які не можуть сказати дякую: Я дивлюсь в очі дитини, яка не може сказати мені дякую за подаровану іграшку. Поруч із нею братик, який теж мовчки притискає до себе пакунок з цукерками, і лише в його погляді я бачу оте велике дитяче щастя.

Чотирирічна Віка і трирічний Денис перестали розмовляти відтоді, як російсько-терористичні війська обстріляли з важкої артилерії їх рідне село Лобачеве, що на Луганщині. Сьогодні в цьому селі з більш ніж двох сотень дворів, живе приблизно тридцять дорослих чоловік і четверо маленьких дітей. Найменшій минув лише місяць. Тут немає магазину, лікарні і ще багато чого, зате позиції ворога тут видно без оптики. А це означає, що обстріл може початись в будь-яку мить.

Діти які не можуть сказати дякую

– Ми живемо тут як на якомусь острові, – розповідає одна з мешканок села. – За пенсіями і всім іншим доводиться наймати машину. Добре, що хоч раз-другий на місяць до нас приїздить соціальний автобус. Через загрозу обстрілів до нас всі бояться приїжджати. Одні ви якісь навіжені…

Бойцы ВСУ ликвидировали группу снайперов «ЛДНР»

В цьому селі вже давно не бачили ніяких гуманітарних місій. Адже, за правилами більшості міжнародних організацій, їх всюдиходи можуть пересуватись лише асфальтованими дорогами. На ґрунтові шляхи з’їжджати заборонено. Та й безпека тут – поняття відносне.

Діти які не можуть сказати дякую

– Тут живуть українці, а це головне для нас, – каже один із офіцерів підрозділу цивільно-військового співробітництва, який цього разу доставив селянам гуманітарну допомогу. –Завдяки волонтерам з Прикарпаття ми змогли привезти людям в це село найважливіше, щоб підтримати дітей.

Людям со слабой психикой даже не открывать. Из жизни упырей (18+)

Розбитою вулицею, на яку сумно дивляться розбиті вікна кинутих хат, ідемо майже в самий кінець села. Тут живе чотирирічна Настя. Побачивши наш всюдихід, вона ховається за маму. Чужі люди тут рідкість. Та вже за хвилину дівчинка радісно грається зі своїм новим другом – м’якою іграшкою «льовиком» (так Настя відразу назвала рожеву пантеру). Її місячна сестричка Софійка теж як і вона зараз стала заручницею ситуації.

Діти які не можуть сказати дякую

– Останньою допомогою, яку я отримала, були чотири пачки памперсів, що мені дали при виписці з пологового будинку, – каже мама дітей. – Тому я дякую і вам, і всім тим людям, які потурбувались про нас. Нехай береже вас всіх Господь…

Діти які не можуть сказати дякую

Вже коли ми збирались назад, до нас підійшли й інші мешканці села. В основному – це літні люди, які все своє життя чесно працювали на землі. Вони просили приїжджати частіше, привезти медикаментів для хворих на серце та цукровий діабет, а також одягу для старших людей. От таке життя принесла в це село постійна загроза «руського міра». Зруйновані будинки, зруйновані надії, зруйноване життя. А закриваючи очі, я тепер бачу оту мовчазну вдячність і щастя дітей, які не можуть сказати дякую.

Тарас Грень

Операція об’єднаних сил / Joint Forces Operation


ПОДЕЛИТЬСЯ

:
156 queries in 0,887 seconds.